Хто займається охороною праці на підприємстві?

Ст. 15 Закону України «Про охорону праці» (далі – Закон) зобов’язує роботодавця на підприємстві із чисельністю 50 і більше осіб створити службу охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці» (далі – Типове положення). Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники й спеціалісти цієї служби за своїм посадовим становищем та заробітною платою прирівнюються відповідно до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб підприємства. Її кількісний склад залежить від чисельності та структури останнього, від складності виробництва та наявності на ньому потенційно небезпечних чинників.

Переважна більшість українських підприємств (95%) – це малі із чисельністю працюючих від 15 (або менше) до 100 осіб, близько 4,5% підприємств є середніми за масштабами із чисельністю 100–250 працюючих. Загалом на малих і середніх підприємствах задіяно близько 5 млн українців. Найчастіше на практиці з міркувань економії фонду заробітної плати й мінімізації кількості керівників на малих і більшості середніх підприємств обов’язки служби охорони праці виконує одна штатна одиниця. В основному цією одиницею є не керівник служби, а інженер з охорони праці.

І керівник, і спеціаліст служби охорони праці мають бути кваліфікованими й професійно ерудованими, оскільки можна контролювати дотримання іншими працівникам тільки тих вимог охорони праці, які вони самі знають. Тому ці фахівці повинні володіти глибокими знаннями, що стосуються законодавчої й нормативної бази, експлуатаційної й ремонтної документації, будівельних норм, санітарно-гігієнічних правил, фізіології, психології, економіки й організації виробництва, а також актів з охорони праці підприємства. Карикатурно виглядатиме інженер з охорони праці, який на перевірку в цех, на робоче місце працівника приходить із портфелем нормативної літератури, яку щоразу гарячково перериватиме в пошуках потрібного документа, вимоги чи формулювання. Усю необхідну інформацію він повинен тримати в голові й уміти нею користуватися у повсякденній роботі. Цього вимагає професія!

У процесі роботи і керівнику, і спеціалісту служби охорони праці доводиться постійно й тісно спілкуватися із зовсім різними людьми: від підсобного робітника до генерального директора підприємства, а також з лікарями СЕС, експертами Фонду й посадовими особами. Під час такого спілкування працівник служби повинен бути водночас уважним слухачем і коректним, переконливим опонентом; м’якою, чуйною людиною та принциповим спеціалістом. Поєднати всі ці якості в одній людині – непросте завдання!

Усупереч вимозі п. 5.5 Типового положення, останнім часом поширилася тенденція (особливо на невеликих підприємствах) «навішувати» на інженера з охорони праці невластиві йому функції: наприклад, з пожежної та техногенної безпеки. Або функції з охорони праці, але ті, які повинні виконувати безпосередні керівники й керівники підрозділів. На таких підприємствах йому часто доводиться чути на свою адресу приблизно таку фразу: «Ти в нас охорона праці, от ти нею й займайся, а до нас не чіпляйся. Наша справа – виробництво, план». Інженер спробує обстояти свої професійні права й обов’язки, але якщо йому не вистачить принциповості й наполегливості, якщо він не знайде підтримки в керівництва, то махне рукою та й підставить свої плечі, шию й голову під чужі обов’язки. Сам готуватиме проекти наказів з питань охорони праці і сам їх виконуватиме. Сам буде організовувати проходження медичних оглядів, проведення спецнавчання робітників і навчання посадових осіб, сам проводитиме повторні інструктажі, переглядатиме інструкції з охорони праці тощо. Список обов’язків отримуємо значний. Не дивно, що за таких умов серед його пріоритетів розслідування нещасних випадків, які призводять до тимчасової втрати працездатності, займає далеко не перше місце. Так з’являється ще одна причина приховування випадків виробничого травматизму.

Відповідає ставлення до охорони праці й оплаті праці її фахівців. Якщо ж немає гідної оплати, то майже немає в службі й гідних фахівців, адже поповнюється вона не професіоналами, а випадковими людьми. Немає справжніх професіоналів – немає й належної профілактики виробничого травматизму.

Що робити?

1. Неухильно дотримуватися принципу пріоритету життя й здоров’я працівників не тільки на словах і папері, а й у реальному виробництві.

2. Зробити дотримання вимог Закону неухильною, обов’язковою умовою роботи кожного підприємства та організації.

3. Якомога швидше переглянути Типове положення.

4. Підвищити реальний статус і оплату праці фахівців служби охорони праці.

5. Залишивши місце роботи й завдання такими, що й раніше, вивести службу охорони праці з підпорядкування роботодавцеві.

Тільки виконавши вимоги цих пунктів можливо забезпечити гідний рівень охорони праці на підприємстві та створити безпечні та безаварійні умови праці.

Телефони відділення з питань роботи з роботодавцями та з питань охорони праці на підприємствах, розслідування та ведення обліку нещасних випадків, призначення та здійснення страхових виплат, соціальних послуг Фондом потерпілим на виробництві

тел.(факс) 05365 27030, 05365 26555

моб.тел. 050 045 36 81, 096 190 45 35

Страховий експерт з охорони праці відділення

ВДФССНВ ПЗУ у Глобинському районі

Яременко Д.А.